255 років з дня народження Івана Петровича Котляревського.

#Літературний_календар

9 вересня відзначається 255-літній ювілей з нагоди дня народження видатного діяча української культури, першого класика нової української літератури Івана Петровича Котляревського.

У новому українському письменстві, на той час, Котляревський став першим митцем, який звернувся до життя народу й народного слова як головних джерел літературної творчості. Вступивши на літературну ниву в кінці XVIII – на початку XIX ст., Іван Котляревський як письменник формувався під впливом прогресивної російської й української літератур того часу, а також українського фольклору.

Його поема "Енеїда" 1798-го стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. За це М. Рильський слушно назвав його Коперником українського слова. З уст героїв його видатних творів полилася багата, соковита і різнобарвна українська мова.

Письменник-гуманіст, письменник-просвітитель він відкрив нову добу в історії української літератури. І. П. Котляревський першим серед, українських письменників наголосив невичерпні можливості художньої творчості, вказав на її провідне завдання – правдиво зображати народне життя, вірно служити народові.

Батьком назвав славетного письменника Т. Г. Шевченко у вірші-присвяті «На вічну пам’ять Котляревському» :

Будеш, батьку, панувати,

Поки живуть люди;

Поки сонце з неба сяє,

Тебе не забудуть!

5 фактів про життя та творчість Котляревського:

1. Багато біографів схиляються до того, що саме через нещасливе кохання учитель Котляревський пішов в армію і до кінця життя так і не одружився.

Коли 25-річний Котляревський працював домашнім учителем у пана в селі Золотоноша, закохався в 20-річну Марію – бідну родичку господаря. Батько її до Котляревського ставився добре, але Марія вже була обіцяна іншому, про що й сказали учителеві. Він негайно покинув і той маєток, і цивільне життя, й пішов в армію. У 27 років став кадетом Сіверського карабінерського полку. Із армії пішов капітаном, хоч міг дослужитися до вищих чинів.

2. Віддав 25 років службі на посаді наглядача (директора) дому виховання дітей бідних дворян у Полтаві.

За це одержав від царя чин майора. Цар Олександр І приїхав до Полтави 1818 року та запитав, чи не нагородити за громадські заслуги відставного капітана Котляревського гідним цивільним чиновницьким титулом. Полтавські чиновники відказали що він смертельно образиться і краще дати йому чин майора. Із армії у відставку Котляревський пішов “с правом ношения мундира”. Це давало меншу зарплату, ніж у звичайного цивільного чиновника. Але він не хотів розлучатися з мундиром.

3. “Енеїда” Котляревського була в бібліотеці Наполеона.

Великий князь Микола Павлович — майбутній цар Микола І — попросив собі аж два примірники. А радянські дослідники підкреслювали, що “Енеїда” Котляревського була тричі перекладена російською.

4. Краєзнавцям вдалося дізнатися, що в Івана Котляревського була таємна покровителька.

На початку ХІХ століття в Полтаві створилося таємне «Товариство малоросійське». Одним з його членів і співавтором програмних документів був Котляревський. Після повстання декабристів у цій справі проводилося слідство, але Івана Петровича до відповідальності не притягнули. Знавець літератури Євген Руднєв знайшов в одному з сибірських архівів лист Сергія Волконського, де є такий рядок: «Котляревського від каторги врятувала жінка, яка його любила».

Науковці перебрали всіх мешканок округи і вирахували найбільш підходящу кандидатуру: Варвара Рєпніна – дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна, вони 17 років прожили в Полтаві та тісно спілкувалися з Котляревським. Микола навіть подарував письменнику свій портрет. А Варвара замовила йому переклад з французької роботи Дюкена для Полтавського інституту шляхетних дівчат – три томи по 500 сторінок французького чтива він перекладав 15 років.

5. Прямих нащадків Котляревський не залишив.

Перед смертю відпустив на волю кріпаків — шість душ. А дім на горі в Полтаві заповів своїй економці, Мотрі Векливечивій, унтер-офіцерській вдові.