8 січня - день народження Василя Симоненка.

8 січня. День народження Василя Симоненка.

Василь Симоненко народився 1935 року в селі Біївці на Полтавщині. Ріс без батька, у бідності, поруч із матір’ю та дідом. Саме там — не в кабінетах і не в столицях — у нього сформувалося те, що радянська система так і не змогла зламати: відчуття правди й неприйняття приниження.

Він рано зрозумів: слово — це відповідальність.

І ніколи не писав «обережно».

Симоненко належав до покоління шістдесятників — людей, які повернули українській мові голос. У час, коли страх був щоденною нормою, він писав про свободу. Коли мовчання рятувало — він говорив. Його поезія не просила дозволу. Вона наполягала.

Його вірші — це не втеча в лірику.

Це — відмова бути рабом.

«Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Симоненко не був «поетом для портретів». Він допомагав відкривати таємні поховання жертв НКВС, писав правду як журналіст, не мовчав там, де мовчали інші. За це його переслідували. У 1962 році поета жорстоко побили міліціонери. Побиття, хвороба, байдужість системи — і смерть у 28.

Після цього влада спробувала зробити його неіснуючим:

— не друкувати,

— не згадувати,

— стерти з пам’яті.

Не вдалося.

Його тексти ходили самвидавом. Переписувалися від руки. Запам’ятовувалися напам’ять. Бо слово, сказане чесно, — живе довше за заборони.

І сьогодні Симоненко звучить так, ніби пише про нас.

Про страх і вибір.

Про свободу й ціну мовчання.

Про Україну як внутрішнє рішення, а не пункт у паспорті.

Пам’ятаємо.

Читаємо.