Нові видання у фонді

 

 

   «Дослідження проблем політики Голокосту на даний час має важливе значення не лише для об’єктивного з’ясування тих подій, а й задля використання отриманих результатів в сучасних умовах, коли зростає число людей, підданих різним формам дискримінації та переслідування, змушених проживати на окупованих територіях в умовах постійної загрози власному життю та здоров’ю й, при необхідності, відстоювання власної національної ідентичності та людської гідності».*

   У численних публікаціях висвітлені форми та методи, які застосовувалися окупантами Райхкомісаріату «Україна» (далі - РКУ) при винищенні євреїв: реєстрація, економічні обмеження, переміщення до таборів і гетто, масові розстріли, виокремлений від решти місцевого населення соціально-правовий статус. Проте євреї в умовах Голокосту були не лише виключно жертвою окупантів, а й відстоювали власну гідність, беручи активну участь у різних формах супротиву нацистам.

   У своїй роботі автор аналізує результати історичних досліджень проблеми Голокосту українськими науковцями: І Щупаком, А. Кузнецовим, М. Куницьким, О. Салатою та ін.

   «Сучасні вітчизняні дослідники, розглядаючи проблему міжнаціональних стосунків у добу окупації, як правило, зупиняються на трьох її аспектах: участь місцевого населення у переслідуванні євреїв, та навпаки – у порятунку жертв окупантів і мовчазному спостереженню за подіями, що відбувалися практично відкрито».**

   Географія досліджень охоплює два основних параметри, а саме:

   а) територія адміністративно-територіального утворення Третього Райху - Райхкомісаріату «Україна», до складу якої входили: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Житомирська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Полтавська, Рівненська, Черкаська та Херсонська області;

   б) території проведення історичних досліджень і місця публікації результатів їх проведення.

   «Хронологічні рамки мають 2 виміри: 1) межі реальних подій 1941-1944 рр., пов’язаних із гітлерівською окупаційною політикою щодо євреїв, які проживали в Україні; 2) межі розгортання і проведення науково-історичних досліджень даної проблеми (1941-2016 рр.)».***

   Актуальність монографії полягає ще й у тому, що наочне подання прикладу участі українців та представників у порятунку євреїв, наданні їм допомоги, «стане незамінним у ході формування новітніх світоглядно-моральних, гуманістичних цінностей, що вкрай необхідно сучасному суспільству».****

   «Напрацювання автора дають змогу зорієнтуватися у великому масиві праць з історії Голокосту, які наявні у сучасній історіографії»***** та мають зацікавити фахових істориків, студентів, аспірантів та інших пошановувачів історичної літератури.

*[Гончаренко, О. М. 2017, с. 5]

**[Там же, с. 101]

***[Там же, с. 7]

****[Там же, с. 5]

*****[Там же, с. 2]

 

 

      Касьянов, Г. Past continuons : історична політика 1980-х - 2000-х. Україна та сусіди / Георгій Касьянов . - К. : Laurus, Антропос-Логос-Фільм, 2018. – 420 с.

 

   «Ця книга - певною мірою загальний звіт про історичну політику України в загальноєвропейському контексті. Це свого роду спроба описати і зрозуміти головні тенденції та явища в українському суспільстві, пов’язані із використанням минулого в інтересах конкретних груп у певний проміжок часу»*.

   За словами автора книги, історична політика упродовж відносно тривалого часу була монополією держави. В кілька останніх десятиліть цю монополію порушили інформаційна та комунікативна революції, розвиток громадянського суспільства. Українська історична політика ідеологічно і почасти територіально належить до «східноєвропейського» типу історичної політики, що обумовлено: надмірною увагою еліт до питань минулого, наявністю потужних елементів етнічного націоналізму і популізму в ідеях та практиках, хворобливу увагу до образ і трагедій минулого, пошук винних у цих трагедіях серед сусідів, запозичення та унаслідування уявних «європейських практик» та ін. Відтак держава «є показовим прикладом складності та заплутаності проблем у сфері історичної пам’яті та політики»**.

   У книзі представлено панораму масштабних зсувів у сфері історичної політики в Україні, на посткомуністичному просторі, і в Європі у 1980-ті – 2000-ні роки.

   «Книга складається з трьох розділів. У першому окреслено концептуальні рамки цього дослідження, запропоновано набір базових формулювань  і понять, розглянуто головні тенденції розвитку історичної політики у трьох регіонах: «Західній Європі», «Східній Європі» та  на «пострадянському просторі»***.

   У другому розділі проаналізовано дії головних учасників формування процесу суспільно-політичного розвитку України упродовж даного періоду: вищих державних органів влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій, засобів масової інформації і міжнародних інституцій.

   Третій розділ присвячено розгляду подій в українському суспільстві: емансипації національного наративу історії і пам’яті від радянського і перетворенню останнього на радянсько-ностальгічний; процесу «суверенізації» української держави; «переформатуванню» просторів пам’яті в процесі «націоналізації» минулого; формуванню на новому рівні міжнародних відносин із сусідами.

   Поряд з тим, автор у книзі намагається знайти відповіді на низку питань: Як і для чого політики використовують історію? Як війни пам’яті транслюються у війну реальну? та ін.

   Книга адресована всім, хто хоче принципово по-новому подивитись на минуле.

*[Касьянов, Г. 2018, с.10]

**[Там же, с. 393]

***[Там же, с.10]

 

 

      Корона, або спадщина Королівства Руського/ за заг. редакц. Л.Івшиної; вид. 3-є, стереотип. – К. : ТОВ «Українська прес-група», 2018. – 696 с.

 

Нове видання «Корона, або спадщина Королівства Руського» цьогоріч поповнило колекцію мудрих книг. Це збірка кращих публікацій відомих авторів газети «День», що вийшло  у рамках Бібліотеки видання «Україна Incognita».

   Книга у 2017 році стала одним із переможців Всеукраїнського конкурсу «Краща книга України» Держкомтелерадіо України. 

   «В період нестабільності, коли Україна переживає найважливіші етапи своєї історії, щоб створити щось нове, необхідно звернутися до минулого та побачити в ньому «пульсуючі» точки, які й зараз дають нам енергію»*.

   Україна – держава - «трансформер», яка певні періоди своєї історії перебувала у складі держав : Київська Русь, Королівство Руське, Князівство Литовське, Річ Посполита, Гетьманська держава, Російська, а потім Радянська імперія… «Але поза цим всім жив незнищенний український народ, який зберіг свою культуру, мову, ідентичність».**

   Книга має на меті переосмислити витоки і саму природу української державності; «зв’язати», поєднати історичні періоди; показати, коли наставали найбільші «піки» у розвитку української історії, а сучасному українському суспільству – зміцнити національну ідентичність. «Попри все, ми поки-що відчуваємо себе «острівною державою», яка хоч і прагне стати «материком», але все ж … історія не стала «наріжним каменем» для відточування планів на майбутнє».***

   Для того щоб ставити та реалізовувати стратегічні завдання, у суспільстві  існує певна потреба у лідерах. Надто довго в Україні домінувала «народницька» історіографія, у якій місця не було еліті й загалом тим, хто своїми вчинками, моральними й інтелектуальними якостями, підіймався над загальною масою. «Відновити і захистити свою еліту може лише народ..».**** Причому в українській історії це часто не майнові чи спадкові, а саме «народні» аристократи із загостреним відчуттям громадянського обов’язку. На даний час в Україні спостерігається тенденція браку справжньої елітарності, яка є синонімом відповідальності. «В основі державної політики має лежати базова поведінка благородної людини. І держава має діяти за цими критеріями»*****

   Книга складається з п’яти розділів. У чотирьох розділах через історіографію діяльності видатних державних українських правителів і діячів від періоду Київської Русі до Гетьманської держави (Ярослав Мудрий, князі Галицькі, Острозькі, Вітовт Великий, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, родина Шептицьких і ін.) ведеться мова про стратегічні рішення, підйоми і падіння, перемоги і поразки лідерів в управлінні країною, вирішальні події і прогресивні зміни, що відбувалися в українській державі за їх участі.

   П’ятий розділ книги розповідає про: діяльність правителів монархічних держав на прикладі зарубіжних країн: Бельгії, Данії, Іспанії, Нідерландів, Норвегії, Швеції та Японії; значимість монархії для суспільства сьогодні та дефіцит лідерів, також, і у Європі; представників сучасної зарубіжної  правлячої еліти; необхідність процесу модернізації правлячої монархії європейських країн до вимог сучасного суспільства.

   «Без сумніву, книга стане відкриттям  навіть для заглиблених у історичні контексти»******. Адже саме такі видання допомагають подолати комплекс меншовартості та спонукають пишатися власною історією.

 

*[Корона, або спадщина Королівства Руського 2018, с. 5]

**[Там же, с. 5]

***[Там же, с. 12]

****[Там же, с. 15]

*****[Там же, с. 24]

******[Там же, с. 696]

 

 

     Пономарь, О. Колесо истории, или Витрина 2.0. Украина : 2015-2018 /  Олег Пономарь.- К. : ТОВ «Видавнича група  КМ БУКС», 2018. - 384 с.

 

   «У книзі уважне око і чіпке слово відомого українського політичного блогера Олега Паламаря не залишає непоміченим жодної значної події в житті нашої країни: будь-то внутрішні політичні бої без правил або ж багатоходові міжнародні партії наших ворогів і союзників».* За словами автора «колесо історії – це тектонічні процеси, що мають історичні, економічні, військові об’єктивні причини».  

   «Втім, ця книжка - більше, ніж вибірка фесйбучних постів, що набрали десятки тисяч лайків. Це літопис, хронологія і сьогоднішній день нашої країни,  віртуозно зіткана із текстів  Олега »**.

   Книгу можна читати з будь-якої сторінки, поринаючи у майже щоденний опис ходу подій у державі. Але якщо почнете читати спочатку, то рядок за рядком переосмислите разом з автором історію перемог і зрад нашої країни, починаючи з липня 2015 і до березня 2018 року. Проте, перемог було більше, ніж поразок, адже за цей період Україна:

• отримала право на безвізові поїздки до Європи та статус країни – кандидата на вступ до блоку НАТО;
• стала членом асоціації Європейського Союзу;
• почала отримувати летальну зброю відповідно до рішення США і

Канади;

• виграла у стокгольмському суді історичний процес проти Газпрому

Росії;

• створила нове та сильне українське військо, тощо.

Поряд з тим, автор у своїх роздумах приділяє багато уваги тому, як треба українцям працювати на своєю культурою поведінки, ментальною свідомістю, мораллю, суспільною поведінкою для того, щоб викорінити у собі комплекс меншовартості та «побудувати Європу у своїх головах».

   За вікном 2018 рік. Як бачимо, Україна все більше віддаляється від Росії і цілеспрямовано продовжує свій шлях до справжньої свободи.

   Книга буде цікавою для оптимістичних, позитивних людей та всіх, хто налаштований на успіх держави України і вірить у її  і своє світле майбутнє.

 

*[Пономарь. О. 2018, с. 385]

**Режим доступу :[https://kmbooks.com.ua/book?code=729284]

 

 

   Павличко, Д. Спогади: Т. 3 / Дмитро Павличко. – Київ : Ярославів Вал, 2017. - 496 с.

 

   Нова документально-публіцистична книжка Дмитра Павличка «Спогади» - про себе, про свою дивовижну долю, і водночас твір про живу, страшну, величну й, попри все, переможну історію України. В повідомленні видавництва зазначено: «Емоційно, естетично й інформаційно насичені, його «Спогади» несуть читачеві не стільки фрагменти мінливого й неспокійного життя самого автора, скільки драматичний образ України ХХ-го й початку ХХІ-го століть».*
   Це, перш за все, вражаюча галерея образів незабутніх людей, створена наче різцем вправного скульптора. Серед описаних у книзі мемуарних портретів - рідні Дмитра Васильовича (дід, мати, батько, брат), а також, видатні особистості української культури і мистецтва - Андрій Малишко, Олесь Гончар, Максим Рильський, Микола Бажан, Олександр Довженко, Олександр Білаш, Сергій Параджанов, Григорій Кочур, Ірина Вільде, Євген Лазаренко, Андрій Головко, Володимир Денисенко та ін.

   Поряд з тим, у книзі розміщено: щоденникові записи письменника під час його поїздки до Нікарагуа, авторські інтерв’ю журналістам, політичні заяви і виступи з питань: українсько-польських відносин, необхідності оборони української мови, вшанування пам’яті Героїв Крут, відходу України від кремлівського впливу, зокрема, аналіз наслідків подій та меседжів Майдану, та ін.

   Отож, у спогадах автора передається історія життя і душі поета, і, водночас, історія України у яких поєднуються: поезія, публіцистика і документальні свідчення автора. Прочитати цю історію рекомендуємо  і вам.

 

*Режим доступу : [https: // lib.if.ua/news / 1453731295. html].

 

 

    Праск, С. Роман Шухевич : історичний роман-трилогія / Святослав Праск. - Львів : Апріорі, 2017. – 396 с.

Історичний роман-трилогія, у центрі якого  постає образ лідера крайового осередку Організації українських націоналістів, генерала Української повстанської армії Романа Шухевича. Автор цього чудового роману не збирається канонізувати героя в релігійних системах координат. «Він був  (і залишається навіки вічні ) великим воїном свого народу, який прагнув використовувати усі можливості, які у той час були, для перемоги і будівництва української держави..».* За це він боровся до кінця, і переміг…

   «А доводити істинність чи хибність патріотичної стратегії, чи й тактики головнокомандувача УПА,….. судити його за гріхи та грішки з нашої дзвіниці чи купини — немудро і навіть небезпечно, як неприродно хвалитися своєю любов’ю до матері, батьківщини, чи сперечатися і смішно доводити один одному, хто їх більше любить».**

   Не зважаючи на значимість постаті Романа Шухевича в українській історії, його життєвий шлях та діяльність досі належним чином не досліджено. Однією з причин цього є те, що величезний пласт документів та матеріалів, які висвітлюють факти з життя Головного командира УПА, є й досі недоступним для сучасних істориків. Абсолютна більшість цих матеріалів містяться в  сховищах Служби безпеки України та інших відомчих архівах в якості таємних документів, чим по суті продовжено політику КДБ, спрямовану на забуття та фальсифікацію нашого минулого.

   У своєму романі Святослав Праск спробує зробити зворотнє та описує, що головний герой любив Україну, цей Всевишній світ справжньою, поважною любов’ю, активна дієвість якої була шліфована у душі і тілі хлопця ще з колиски, з ранньої юності, про що інтегрально свідчить його характеристика, записана в одній із облікових пластових карток: «Найліпший з гуртка. Честолюбивий. Войовничий. Енергійний».

   Через весь роман проходить вертикальна стежина розвитку, зміцніння та формування постаті майбутнього головнокомандувача. Одним із вузлових моментів є опис серйозного скандалу із бійкою на грунті захисту національної гідності юного Романа зі старшим від нього поляком – сином начальника повітового суду, що стало основною причиною переведення Шухевича до іншого навчального закладу..

   Наклепи, несправедливості та інші удари долі згодом стали індикаторами його успіху та  успіху національного визвольного руху. 

   Книга Святослава Праска може стати настільним читанням для представників нашого молодого покоління демократичного суспільства, які, можливо, навіть не поділяють радикалізм національної ідеології, але не можуть не поважати і наслідувати ту силу духу, людські якості, які були притаманні нашим героїчним предкам, одним із яких є той, про кого ця книга. 

 

*[Праск С. 2017, с. 9]

**[Там же, с. 9,10]

 

 

Огляд літератури  підготувала

бібліограф І-ї категорії

Міщан Т.І.