Пам'яті Василя Симоненка.

#Літературний_календар

Видатний поет, який вражає та надихає українців й сьогодні...

Шістдесятник Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Літературні критики називали його "поетом без каменю за душею", а есеїст Євген Сверстюк зазначив, що Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частину історії України.

Журналіст, письменник, активний діяч українського руху опору писати вірші розпочав у студентські роки, що стало його життєвим покликанням. За життя поета було видано тільки одну збірку “Тиша і Грім” та казку для дітей “Цар Плаксій та Лоскотон”. Такі відомі роботи Симоненка, як “Лебеді Материнства”, ”Ти знаєш що ти людина”, “Подорож у країну навпаки”, “Земне тяжіння” та інші були видані після його смерті, за сприянням близьких друзів. Симоненко про свій поетичний стиль говорив так: “Є щось у мене від діда Тараса і прадіда Сковороди”. Прожив письменник лише 28 років. Помер 14 грудня 1963 року від раку нирок. Він прожив цікаве та насичене різними подіями життя, з якими ми пропонуємо вам ознайомитися:

Батько Василя зник невдовзі після його народження. Виховували майбутнього генія мати та дідусь.

Школу Симоненко закінчив із золотою медаллю та став студентом факультету журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка.

Працював на Черкащині у газетах : «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента.

У важкий для України час, багато віршів Василя Симоненка не опубліковували, та ті, які допускалися до друку, коригувалися. Адже у його творчості присутня гостра сатира щодо радянської влади та возвеличення любові до рідної землі.

Разом зі своїми друзями Симоненко займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу. Сміло йшов на ризики, які загрожували його життю.

Влітку 1962 року письменника заарештовують. Його сильно побили, в основному постраждав хребет та нижня частина спини. Побої міліціонерів прискорили розвиток раку у поета.

Одружився Василь зі своєю коханою Людмилою 27 квітня 1957 року. У них народився син Олесь. Дружина не розуміла такого пристрасного захоплення літературою свого чоловіка.

Перед смертю Симоненко написав заповіт до спілки письменників України, із проханням подбати про його родину та матір.

Поет був нагороджений Шевченківською премією посмертно, уже в незалежній Україні.

У багатьох містах нашої країни є вулиці, названі на честь Василя Симоненка. В Черкасах та рідному селі поета функціонують музеї. Іменем поета названо п’ять премій: Літературна премія «Берег надії» імені Василя Симоненка (1986—2013), Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ (1987—2010), Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка (2012), Лубенська районна літературно-мистецька премія імені Василя Симоненка (2000), Журналістська премія імені Василя Симоненка (2012).

Список пізнавальних посилань:

• Життя і творчість Василя Симоненка. Фільм –

https://www.youtube.com/watch?v=V9tIKl0EmVg

• Василь Симоненко. Кохання і смерть поета / ГРА ДОЛІ -

https://www.youtube.com/watch?v=9egb82pRqSA

• Василь Симоненко-Україні(Задивляюсь у твої зіниці)(читає автор) -

https://www.youtube.com/watch?v=dneHxgHCYrg&t=25s