27 січня виповнилося 185 років від дня народження видатного українського художника-пейзажиста Архипа Івановича Куїнджі – одного з найяскравіших майстрів світла в історії живопису, чия творчість досі викликає захоплення та суперечки.

Автор ипублікації - 

Юрій Мартинович

27 січня 2026 

Архип Куїнджі народився 1841 року (довгий час вважалося, що у 1842, бо художник точно не знав) в передмісті Маріуполя – селі Карасу (нині частина міста), в бідній родині шевця-урума. Прізвище Куїнджі з урумської (окрема мова тюркського походження) означає "золотар" або "майстер золотих справ". 

Уруми – це тюркомовна група греків Приазов’я, зокрема Маріупольщини, до якої належала й родина Архипа Куїнджі. За походженням вони – етнічні греки, переселені з Криму наприкінці XVIII століття до Північного Приазов’я, але з часом втратили грецьку мову й перейшли на власну урумську, зберігши при цьому православну віру, грецькі прізвища та культурну ідентичність. Саме слово "урум" походить від "рум" – так у Османській імперії називали греків-християн.

У цьому багатокультурному середовищі Маріуполя XIX століття й виріс Архип Куїнджі: на перетині грецького походження, тюркської мови, українського степового простору та російської імперської реальності. Цей "пограничний" досвід – життя між культурами й ландшафтами – часто вважають важливим ключем до його мистецтва.

Тож Архип рано осиротів, вже у 6 років втратив батьків і його вихованням займалися родичі. Тому хлопчик був змушений сам заробляти на життя. Що він тільки не робив: пас гусей, працював на будівництві, рахував цеглу, допомагав у хлібній лавці, а згодом став ретушером у фотографів в Маріуполі, Одесі та Петербурзі. Навчання в школі давалося важко, зате малювати Архип почав рано – на клаптиках паперу, паркані чи в зошитах.

Шлях до визнання 

Цікавий факт: у 1855 році юний Куїнджі поїхав до Феодосії, щоб стати учнем знаменитого Івана Айвазовського. Та великий мариніст (тобто той, хто пензлем оспівує море) не оцінив його талант і доручив лише товкти фарби та фарбувати паркан. 

Не витримавши такого ставлення, Архип поїхав до столиці імперії – Петербурга. Але до Академії мистецтв повноцінно він вступив лише з третьої спроби – спочатку як вільний слухач, а згодом став повноправним учнем.

У 1870-х роках Куїнджі стрімко здобув популярність завдяки новаторським пейзажам, де головним героєм було саме світло – місячне, вечірнє, сонячне. Його виставки в Петербурзі викликали ажіотаж: люди стояли в чергах цілий квартал, щоб побачити, наприклад, знамениту "Місячну ніч на Дніпрі" (1880). Картина мала такий ефект, що глядачі не вірили своїм очам – місячне сяйво здавалося живим. Куїнджі навіть використовував спеціальне освітлення на виставках, щоб підсилити ілюзію... 

 За цим посиланням - Повний текст публікації