77 років від дня народження Василя Овсієнка

#НевідоміУкраїнці

8 квітня виповнюється 77 років від дня народження Василя Овсієнка - правозахисника, філолога, публіциста, філософа, політв'язня і дисидента, одного з найяскравіших літописців українського дисидентського руху, члена Української Гельсінської Групи, лавреата премії імені Василя Стуса, Міжнародної літературної премії Фундації родини Воскобійників у жанрі мемуаристики (1949-2023).

Він присвятив життя справі відновлення історичної справедливості і збереження історичної правди про дисидентський рух.

Для радянської влади він був "особливо небезпечним рецидивістом", оскільки навіть понад 13 років ув’язнення не змусили його зректися своїх переконань.

"Ми міркували про майбутнє. Були впевнені, що незалежність буде. Але коли? Мабуть, коли нас уже не буде - десь на початку ХХІ століття. Імперія виснажилася швидше.", - Василь Овсієнко в інтерв'ю "Історичній правді".

"Я іронічно ставлюся до тих, хто каже, що я в неволі "боровся". Я не боровся. Я стояв, як паля, в брудному потоці, дбаючи, щоб не похилитися. Звичайно, це також треба оцінювати, але не як героїзм, а як нормальну людську поведінку за тих умов, що величезна більшість людей тоді поводилася ненормально. Люди покірно, як плохі вівці, брели туди, куди їх гнали. А я стояв на своєму.", - написав Василь Овсієнко у своїй автобіографічній книзі "Життя як покута".

Народився Василь Овсієнко дев'ятою, наймолодшою дитиною в с.Леніне на Житомирщині. У 2006 р. він добився, щоб селу повернули рідну назву - Ставки.

Навчався на філологічному факульті Київського університету.

У 1968 р. виготовив декілька фотовідбитків трактату Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" і розповсюджував самвидав серед студентів. У 1972 р. допомагав Василеві Лісовому та Євгенові Пронюку видати VI ("київський") випуск журналу "Український вісник", і "Відкритий лист членам ЦК КПРС і ЦК КП України" Лісового. З серпня 1972 р. працював учителем української мови та літератури в с. Ташань на Київщині, де написав статтю "Добош і опришки, або Кінець шістдесятників".

Заарештований перший раз у березні 1973 р. за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди і засуджений на 4 роки. Вдруге засуджений у 1979 р.до 3 років позбавлення волі.

Василь Овсієнко виніс з ув’язнення деякі поезії Василя Стуса, які знав напам’ять.

"У 21 ст. на території України розгорнувся справжній терор проти українців. Режим володимира путіна безупинно працює на створення атмосфери страху, безсилля і безнадії, вчиняє масово воєнні злочини, брутальні порушення прав і свобод, нехтує людською гідністю, втілює агресивну доктрину "русского мира", займається тотальною пропагандою, яка не має жодного зв’язку з правдою. Але українці сьогодні, це вільні, мужні воїни, які стоять за свою волю, правду та незалежність. Україна Переможе!", - Василь Овсієнко.

Василь Овсієнко прожив гідне життя, не раз платячи ціну за незалежність України своєю свободою. Його біографія є джерелом натхнення та важливим нагадуванням для нашого покоління — не дати загасити полум’я того вогню, яке запалили наші попередники, дисиденти.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.