50 творів української літератури, які варто прочитати хоча б раз у житті!

Ці книжки писалися не для галочок і контрольних.

Їх писали тоді, коли за слово могли знищити.

Коли правду ховали між рядками.

Коли література була формою виживання.

Цей список — не «обов’язковий мінімум».

Це 50 дверей, через які можна зайти в українську історію,

відчути її на смак, на дотик, на рівні серця.

Класика, що не старіє:

1. Тарас Шевченко — Кобзар

2. Іван Франко — Мойсей

3. Леся Українка — Лісова пісня

4. Панас Мирний — Хіба ревуть воли, як ясла повні?

5. Іван Нечуй-Левицький — Кайдашева сім’я

6. Пантелеймон Куліш — Чорна рада

7. Марко Вовчок — Інститутка

8. Ольга Кобилянська — Земля

9. Михайло Коцюбинський — Тіні забутих предків

10. Василь Стефаник — Камінний хрест

Про трагедії ХХ століття, тоталітаризм і спротив системі:

11. Лариса Крушельницька — Рубали ліс

12. Микола Хвильовий — Я (Романтика)

13. Микола Куліш — Мина Мазайло

14. Юрій Яновський — Вершники

15. Іван Багряний — Сад Гетсиманський

16. Василь Барка — Жовтий князь

17. Улас Самчук — Марія

18. Тодось Осьмачка — Ротонда душогубців

19. Борис Антоненко-Давидович — Сибірські новели

20. Григорій Тютюнник — Вир

Сучасна література — голос теперішньої України:

21. Ліна Костенко — Берестечко

22. Сергій Жадан — Інтернат

23. Юрій Андрухович — Московіада

24. Оксана Забужко — Музей покинутих секретів

25. Тамара Горіха Зерня — Доця

26. Станіслав Асєєв — Світлий шлях. Історія одного концтабору

27. Валерій Ананьєв — Сліди на дорозі

28. Марія Матіос — Солодка Даруся

29. Юрій Винничук — Танго смерті

30. Артем Чех — Точка нуль

Історичні твори, які формують пам’ять:

31. Юрій Горліс-Горський — Холодний Яр

32. Роман Іваничук — Орда

33. Василь Шкляр — Чорний ворон

34. Іван Франко — Захар Беркут

35. Юрій Клен — Попіл імперій

36. Василь Кожелянко — Дефіляда в Москві

37. Іван Багряний — Людина, що біжить над прірвою

38. Богдан Лепкий — Мазепа

39. Павло Загребельний — Роксолана

40. Улас Самчук — Волинь

Особисте, родинне, дитяче, душевне

41. Олександр Довженко — Зачарована Десна

42. Всеволод Нестайко — Тореадори з Васюківки

43. Остап Вишня — Усмішки

44. Ірина Вільде — Сестри Річинські

45. Валерій Шевчук — Три листки за вікном

46. Володимир Дрозд — Листя землі

47. Марія Матіос — Букова земля

48. Софія Андрухович — Фелікс Австрія

49. Панас Мирний — Повія

50. Василь Стус — Зимові дерева

Чому це важливо сьогодні

Бо ці тексти навчили українців не зникати.

Не погоджуватися.

Не забувати.

Тут є книги, які болять.

Є ті, що рятують.

Є ті, після яких уже неможливо бути байдужим.

Не обов’язково читати все одразу.

Але важливо знати, що це — наше.

І що в цій літературі є відповіді на питання,

які ми ставимо собі й сьогодні.

Українська книга — це не про минуле.

Це про те, ким ми є

і чому нас не вдалося зламати.

Збережи.

Повернися.

І читай — як розмову з власною історією.

Інформацію взято з мережі Інтернет.