Пам'яті ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Submitted by admin6 on Mon, 02/21/2022 - 10:07

Василь Стус

Нема кайданів, щоб твій дух здушили,

таких немає в світі гільйотин,

котрі б убили душу, геть зболілу —

так, як за матір’ю боліє син.

А мати моя — правда, справедливість,

добро, любов і усміх на лиці.

Ми й карані пробудемо щасливі —

то сльози радості, що на щоці

горять і тьмяно світять перламутром,

лише відрада у моїх очах.

Ото мій шлях — по межових стовпах,

де протирає очі світле Утро —

весна твоїх високих благостинь,

веселка усеспільної спільноти.

Даруй же світові свої щедроти

і радо — згинь, вщасливлений — загинь.

Бо ти не сам. Бо ти ланцюг живого,

бо ти бажання вистражданий край.

Карай мене, мій Боже. Слава Богу,

що зглянувся на мене. І — карай.

Бо це ж бо — найповинніша повинність:

не зраджуючи правду і добро,

їм принести без чорних заборол

свою любов, одяку і дитинність.

Збагни ж нарешті — вільний, вільний ти.

Таж тільки люблячи, з нас кожен вільний.

Душі розспіваної сині ріллі

ряхтять од ніжності і ліпоти.

3.04.1972

Художник Олег Шупляк