Стус. Минулі мрії...

 

Вмочи свій пензель в вистояні дні,

І сум і радість вихлюпни і вилий.

За давниною дійсне стало сном.

Воно спливає листям за водою,

Ще червіньково краплене любов'ю.

А вже як ранок брязне за вікном

Тоді відкрий вікно. І вже тоді —

Рушай у день, неначе в світ незнаний,

Де розгойдались до останніх граней

Рахманне сонце і рахманна тінь.

#ВасильСтус