Інформаційне забезпечення

9 листопада – День української писемності та мови.
Сьогодні по всьому світу українці писатимуть Всеукраїнський диктант Національної єдності-2022, згадуватимуть Нестора-літописця, Кирила та Мефодія…
Для нас, для України, це не просто День рідної мови. Це – ознака вшанування того елементу національної культури, який вижив та зберігся в історії, всупереч всім гонінням, переслідуванням та репресіям. Те, завдяки чому ми досі збереглися як нація, як народ і держава.
Бо мова це не просто «засіб комунікації», це – форма самозбереження, самоідентифікації, самоствердження нації. Саме за рідну мову українців засуджували до таборів і тюрем, саме за неї розстрілювали, вбивали, посилали на заслання і на заклання. Василь Стус, Володимир Івасюк, Василь Симоненко, Лесь Курбас, Микола Зеров… Цей список майже безкінечний…
Наша рідна мова пройшла разом з нами через усі Голодомори, колективізації, валуєвські укази і Чорнобиль. Вона стала нашим оберегом і спасінням душі українського народу…
Українською мовою мало просто спілкуватися. Її треба берегти, нею треба опікуватися, про неї треба дбати. Бо мова – це цінність, гарантія нашого існування в сучасному світі.
І слова геніальної Ліни Костенко досі актуальні: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирає мову…».
Саме тепер національну культуру і мову на полях бойових дій мужньо боронять українські захисники і захисниці. Честь їм і хвала!!!
Copyright © 2025,
Theme Originally Created by Devsaran