Цікаве до кави

#цікаве_до_кави
2 липня 1951 р. центральний орган КПРС газета "Правда" засудила вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну": "Оспівує якусь одвічну Україну... поза часом, поза епохою... без сталінських п’ятирічок, без колгоспного ладу. ...під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера...”.
Сосюру звинуватили в "українському буржуазному націоналізмі", на нього обрушився шквал критики радянських письменників.
Цей вірш Володимир Сосюра написав у травні 1944 р. у визволеному від нацистів Києві.
10 липня 1951 р. газета "Радянська Україна" надрукувала статтю поета Андрія Малишка "За ідейну чистоту літератури проти націоналістичних рецидивів", у якій засудила вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну".
Вірш був заборонений до друку. Після заборони вірша, Володимира Сосюру перестали друкувати.
Заборону на публікацію вір­ша “Любіть Україну” зняли у 1958 р.

Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину…
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну.
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час коли гудуть батареї
Всім серцем любіть Україну свою,
і вічні ми будемо з нею!
Володимир Сосюра, 1944 рік