День пам'яті Надії Світличної

8 серпня день пам'яті Надії Світличної - активної учасниці руху "шістдесятників", правозахисниці, публіцистки, мемуаристки, сестри Івана Світличного.

"Надія Світлична (1936-2006) народилася в селі Половинкине Старобільського району на Луганщині.

За фахом філолог, випускниця Харківського університету. Після закінчення вишу працювала вчителькою, директором школи на Донеччині. 1963 року переїхала до Києва. Працювала редактором у видавництвах, перекладачем з російської в декількох журналах, науковим співробітником Інституту педагогіки і за сумісництвом – учителькою вечірньої школи в київському мікрорайоні Дарниця.

Крім того, співала у хорі "Жайворонок", пізніше – у хорі "Гомін". З середини 60-х років – активна учасниця неформальних літературних вечорів, зборів, маніфестацій. Була близькою подругою Алли Горської.

У березні 1969 разом із братом – літературознавцем Іваном Світличним – фігуранти кримінальної справи, порушеної слідчим відділом КДБ за фактом розповсюдження фотокопії забороненої книги Авторханова "Технология власти". Чергову кримінальну справу органами КДБ стосовно Надії Світличної порушено в березні 1972 року – її звинувачували в антирадянській діяльності. Як результат – 4 роки таборів строгого режиму А дворічного сина Надії Олексіївни "гуманна" влада віддала в інтернат.

Після звільнення восени 1976 року надіслала до ЦК КПУ заяву-відмову від радянського громадянства, мотивуючи свій крок жорстокими переслідуваннями владними структурами інакодумців. "Нижче людської гідності, після всього пережитого бути громадянином найбільшого в світі, наймогутнішого, найдосконалішого концтабору", - написала Надія Світлична у заяві.

У жовтні 1978 року вона емігрувала до Риму, а згодом до США. Працювала перекладачем у Гарвардському університеті, у 1983-1994 роках – в Українській редакції Радіо Свобода в Нью-Йорку.

Один із останніх проектів, над яким Надія Світлична активно працювала, - це створення в Києві музею шістдесятників. "Життя Надії Світличної – то, передусім, постійна самовіддана праця. Розшифровка нелегально переданих табірних рукописів, впорядкування архівів самвидаву, підготовка до видання рукописів Івана Світличного, Василя Стуса, Миколи Горбаля и багатьох, багатьох інших – усе це робилось її руками або за її неодмінної участі", – зауважив Євген Сверстюк.

"Луганський світлячок", - як називав пані Надію один із її знайомих, залишила по собі надзвичайно світлу пам’ять."